Правильне дихання при публічному виступі

Чи замислювалися ви коли-небудь, чому промова двох ораторів має різний ефект?

Часто саме звучання промови має вагоме значення, а зовсім не те, чи була вона почута належним чином. У такому випадку правильне дихання є досить важливим фактором, що визначає впевненість і переконливу силу мовлення. Стать та голос оратора при цьому зовсім не мають значення. Розглянемо основні техніки правильного дихання під час виступу перед публікою.

1. Оберіть вірне положення тіла. Розставте ноги на ширині плечей, рівномірно розподіліть масу тіла та підніміть руки над головою. Добре вдихніть. Після видиху повільно опустіть руки вниз до боків, зафіксувавши груди на такому ж рівні. Переконайтеся в тому, що ваші плечі опущені, а не підняті. Це найкраща поза для публічного виступу – стоячи в «бойовій готовності», і ви будете звучати більш впевнено.
2. Дихайте глибоко. Покладіть одну руку на живіт, а іншу — на груди. Глибоко вдихніть і зверніть увагу на те, яка з рук рухалася. Потрібно, щоб груди залишилися у вихідному положенні, — спробуйте дихати животом. Після цього не поспішаючи видихніть. При цьому врахуйте: якщо у вас запаморочилась голова, негайно припиніть експериментувати та продовжуйте дихати звичайним способом. Це не повинно викликати у вас хворобливі відчуття, дискомфорт — ви тільки повинні почувати себе інакше.
3. Виголошуйте промову «на одному подиху». Вдихаючи повними грудьми, ви можете й не знати, що робити далі. Замість того, щоб затримувати повітря, легко видихайте його під час мовлення. Для підтримки потрібного темпу мовлення, вам потрібен розмірений, глибокий вдих протягом усієї фрази. Адже якщо під кінець фрази вам не вистачить повітря, голос може охрипнути. З цієї причини, коли ви що-небудь говорите, намагайтеся повільно видихати, супроводжуючи в такий спосіб своє мовлення.
4. Тренуйтеся з телефоном або зверніться до когось за допомогою. Оточенню завжди простіше вловити будь-які зміни вашого голосу, ніж безпосередньо оратору. Можна підібрати собі партнера та попрактикувати дві техніки подачі себе. Наприклад, представитися, використавши свою звичну манеру мовлення, а потім кілька разів глибоко вдихнути. Після цього сказати те ж саме, скориставшись методом, наведеним раніше. Сам оратор звісно не чує себе та ту різницю, з якою він виголошує ту саму промову. А от у свого напарника він часто бачить ці зміни: голос стає більш розміреним, багатшим та красивішим.